Свобода! Или просто отпуск.
Автор Александр
Пришло время. Наступил долгожданный отпуск. С одной стороны это событие именуется просто отпуском,но с другой....Шло время зарабатывания денег и это необходимо,когда мы приобретаем финансы,на которые живем. Если призадуматься, то это время бывает очень мало приятным,когда работа не по душе абсолютно или коллектив совершенно неприятный,а если ещё и заработок мизерный,то и встаёт вопрос его повышения или просто поиска другой работы и хорошо если это удачно получается. А , если не получается, то это уже гораздо труднее. Конечно нужно в этих вопросах быть смелей и решительней,но не всегда это получается всё и сразу ,если получается. Вот и подумаешь о том,что отпуск с одной стороны представляется просто как отпуск,а с другой,как освобождение от того, что в жизни доставлает огорчения и тогда это представляется-СВОБОДОЙ.
«
Комментарий автора: Просто прекрасно ,когда наступает свобода! Или просто приходит отпуск.
Александр Бежецкий(Саня, сашок, санчес ака Бегун, бежа),
Лемберг, Хохлостан (временно не подконтрольные Польше области)
Филантроп, мезонист, нигиллянт, агронавт, агроном, алконафт. Очень люблю сочинять, мастурбировать, покуривать травку и исполнять, даря радость себе. Участник поселковой самодеятельности. Ищу спонсора и спонсоршу из представителей российской несистемной оппозиции.
Автор-истребитель, психоананытик Православно-сектантского характера.
Кандидат на Дарвиновскую премию за эпическую утерю пароля и логина.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
