Меня сделали из кожи,
Я внутри пустопорожен
Пустоту в себе храню,
Под ударами пою.
Чтобы бой был не ничтожен,
Вылезаю я из кожи
И тянусь я на разрыв,
И иду я на прорыв.
И на мне играет время
Палочками вдохновенья
С частотой секундной стрелки,
Со стремительностью белки,
Подтверждая всякий раз -
Жизнь проходит мимо нас,
Если нас не бьют за что-то
Ради звука, ради ноты.
За ударом вновь удар,
Я уже немного стар,
Задубела моя кожа,
Под морщинами скукожась,
Нужен новый инструмент,
Но на новый денег нет.
Потому я все терплю
И судьбу благодарю.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
