Схаменіться, люди, гинете,
Не покаявшись – загинете!
В алкоголі, блуді, розпусті,
У середині – чорні, пусті.
Сім’ї рушаться, сварки, немир…
Нащо злого в серце пускаєте?
Нащо вчинки його здійсняєте?
Чому ближнього дурите, судите, -
Де у вічності, люди, будете?
Хитруєте, фантазуєте, голосу совісті не чуєте,
Собі користі шукаєте, про Бога забуваєте.
Ігноруєте Його Слово, а Він прийде скоро!
Що Йому відповісте? –
Задумайтеся про це.
Ще сьогодні день добрий – покайтесь,
Із гріхами своїми розстаньтесь.
Бог за кожного з вас вмирав,
Щоб у пеклі ніхто не страждав,
Хто Його своїм Другом назвав.
Схаменіться, люди, гинете,
Бо з дияволом діла його чините;
А Бог рядом стукає й жде,
Життя кожного з вас береже,
І чекає, чекає ще.
2017
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Память - прощанье - Людмила Солма *) Примечание/дополнение:
этот мой экспромт навеян созвучием следующих строк стихотворения:
Арсений Тарковской «Перед листопадом» 1929г.
«Все разошлись. На прощанье осталась
Оторопь желтой листвы за окном,
Вот и осталась мне малость
Шороха осени в доме моем...»
1929
И, как часто бывает в таких заочно-эмоциональных перекличках, имеет иной - не связанный ни с личностью автора, его написавшего, ни с самим его стихом вдохновителем, ассоциативный сюжет...
Многие из нас, когда-то или где-то, возможно, однажды уже были очевидцами такой печали... или сами испытывали нечто подобное...
Людмила Солма, 31.08.2006г.
