Ми часом підлаштовуємсь під інших,
Залежимо від висновків людей:
Нехай побачать, що і я не гірший.
Й байдуже,що безбожний ряд ідей.
Ми аплодуєм тим, хто нам підлестив,
І з натовпом вигукує: розпни!
А істину й не прагнемо донести.
Як прагнемо - лякаємось "мовчи".
Ворожість ми навчились маскувати,
І братовбивство в серці, сміх в устах.
Як Богу на все це реагувати?
Невже не бачим, що живем в гріхах?
Любов до грошей й заздрість в нас - старання,
А бідність завжди списуєм на лінь.
Розмиті межі, цінності, бажання,
І тягне нас земля, не вабить височінь.
У свою душу подивись, читачу.
Чи ти Господня донька, Божий син?
Прийшов Спаситель на Планету нашу,
Змінити серце може Він один.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : цикл четверостиший "коротко о главном" - Сотниченко Андрей Благодарение Всевышнему!Вообще-то эти стихи не были циклом,объединились они,чему я очень рад,сейчас,спасибо сайту "для Тебя",который и благодарю,пользуясь случаем.Честно признаться-печатал и удивлялся сам,что у меня так много стихов и,конечно,радовался-слава Богу!Верю,что Господь благословит меня и новыми стихами,хотелось бы:)Спасибо всем и-благословений!
